9 клас

 4 квітня

Дистанційна робота

Тема уроку. Шолом-Алейхем "Тев’є-молочник". Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини і народу на межі ХІХ - ХХ ст.  Образна система твору

Перегляньте експрес-урок про Шолома Алейхема 

    

Прочитайте твір Шолома Алейхема "Тев’є-молочник" (за підручником)

 

Тев’‎є-молочник один із найяскравіших образів однойменного твору. Він був одним із найулюбленіших героїв і самого автора. У Тев’‎є уособлено образ усього єврейського народу, який, попри всі злигодні, що випали на його долю, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму та життєвих сил.

Опрацюйте матеріал таблиці. Відтворіть дану таблицю в робочих зошитах. 

Головні та другорядні герої твору Головні герої
Тев’‎є	Працьовитий, комунікабельний, глибоко віруюча людина, любить з будь-якого приводу цитувати Святе Письмо, філософ, має почуття гумору, мудрий, вміє прощати, щиро вболіває за долю своїх дітей
Автор (Шолом-Алейхем.)	Мудрий, співчутливий, спостережливий, має почуття гумору Другорядні герої
Голда	Турботлива, любляча, вважає за щастя заможне життя, а не шлюб у любові; дуже релігійна, тому не може простити Хаві її зраду вірі. Голда помирає, так і не змирившись із загибеллю Шпринці
Цейтл	Відмовляє заможному залицяльникові, не хоче багатства: вона готова їсти раз на три дні, але вийти за коханого. Жінка щаслива з чоловіком, хоча живуть вони злиденно. Після смерті чоловіка Цейтл разом з дітьми повертається до батька
Годл	Закохалася у бідного студента, що навчав грамоти дітей Тев’‎є. Молоді справляють тихе весілля, після чого Перчик відразу їде. Незабаром і Годл вирушає за чоловіком: він перебуває на засланні за революційну діяльність
Хава	Хава закохалася в представника іншої віри. Батько попереджає доньку, щоб вона трималася від православного писаря подалі, адже у Священному Писанні сказано, що кожен повинен шукати собі рівню. Хава не згодна: люди самі поділили себе на євреїв і неєвреїв, багатих і жебраків. Заради коханого Хава змінює віру
Шпринця	Шпринця закохується у сина багатої вдови Арончика. Рідні хлопця роблять все, щоб розлучити молодих, підштовхнувши нещасну дівчину до самогубства
Бейлка	П’‎ята, найкрасивіша, дочка Тев’‎є, вибирає багатого жениха, підрядника, хоча не любить його. Тев’‎є намагається відмовити дочку виходити заміж за розрахунком, але Бейлка каже, що зараз інші часи і треба думати про себе. Проте дівчина дуже нещаслива у шлюбі, ллє сльози й до, і після весілля

Висновок. Кожен із героїв шукає своє щастя, але бачить його по-різному. Старша сестра відмовляється від заможного життя заради коханого чоловіка, друга — через кохання закінчує життя самогубством, інша — зраджує віру, а наймолодша, відповідно до віянь нового часу, обирає сите, заможне життя без любові

7 квітня  

Дистанційна робота
Тема уроку. Філософські проблеми. Народний гумор. Сучасні інтерпретації в театрі і кіно

Опрацюйте матеріал. Запишіть в зошити визначення сатири,  іронії, гумору, парадоксу.

У творах Шолом-Алейхема глибоко відображено трагедію єврейського народу кінця ХІХ — початку ХХ століть. Головна тема його творчості — тема «маленької людини» з її великими бідами і маленькими радощами. Персонажі Шолом-Алейхема ведуть уперту боротьбу за існування. Часто їм буває занадто тяжко, але вони не перестають мріяти про краще життя. Автор вивів своїх героїв такими, якими вони були насправді, анітрохи не прикрашаючи їх. Він не закривав очі на їхні вади, породжені злиднями, неуцтвом, соціальним та національним гнітом. Підлими в очах письменника були тільки шахраї, лихварі, скритні ділки, крутії, новоспечені багатії. Та про що б не писав Шолом-Алейхем, він завжди і в усьому знаходив комічну сторону. Він вважав, що життєве море сліз, пройшовши крізь його творчу призму, стане сміхом.

♦ Що таке комічне? Які види комічного існує? (Відображення дійсності, яке супроводжується сміхом. За ступенем гостроти викриття й засудження виділяють 3 прояви комічного у творі: гумор, сатира, сарказм.)

♦ Що таке сатира? (Особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає у різкому висміюванні, гострому викритті та засудженні корінних пороків суспільного чи побутового життя.)

♦ Що таке іронія? (Художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.)

♦ Що таке гумор? (Співчутливе, незлобне висміювання в художньому творі окремих недоліків суспільного і побутового життя або вад людського характеру.)

♦ Що таке парадокс? (Думка, судження, що має різкі розбіжності зі звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові.)

Завдання

 Установіть відповідності. Поєднайте цитати та засіб комічного

Цитати	Засіб комічного
а) «Аж гульк — не знати, звідки воно береться, — щастя насувається з усіх боків»	1) Сатира
б) «Якщо кожна дитина варта, як моя Голда хоче мене переконати, мільйон, то я найбагатший від найбагатшого єгупецького багатія»	2) Іронія
в) «Ви не переживайте, у мене ваша корова і доїтеметься, і молоко даватиме»	3) Парадокс
г) «...Вона (як уявляв собі жінку Тев’‎є, коли раптом розбагатіє) набула зовсім іншого вигляду, багатійки з подвійним підборіддям і з разком перлів на шиї; вона пиндючиться і лає покоївок на всі заставки»	4) Гумо

Найкращим виконавцем ролі Тев’є був Богдан Ступка

 2, 5 травня

 Дистанційна робота

Тема уроку. Рей Дуглас Бредбері. Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії «451° за Фаренгейтом». Тема знецінення культури

Він народився 22 серпня 1920 року в місті Вокіган, штат Іллінойс. Друге ім'я – Дуглас – він отримав на честь знаменитого актора того часу Дугласа Фербенкса. Батько –  Леонард Сполдінг Бредбері – був нащадком англійців-першопереселенців, мати - Марі Естер Моберг - шведкою. Бредбері – автор 10 романів, 6 повістей та численних оповідань та віршів (майже не перекладених українською).

Він був одружений на Маргарет Маккларен, від шлюбу з якою з'явилися на світ чотири доньки.

З дитинства, завдячуючи родинній легенді, Бредбері вважав себе праправнуком чаклунки, спаленої в часи Салемського процесу над відьмами в1962 році. Пізніше, ставши письменником, Бредбері змальовуватиме у своїх оповіданнях відьом і чаклунів добрими персонажами, а іноді загнаними жертвами переслідувань, які потребують нашого співчуття.

У дитинстві Рей був захоплений мрією про те, як одного разу, зайшовши до бібліотеки, він побачить там свої книжки поруч із "Чарівником країни Оз". Адже книжки на полицях розташовуються за алфавітом, отже, місце Бредбері - поруч із Баумом.

У 1930 роках, у розпал Великої депресії, родина Бредбері переїхала до Лос-Анджелеса. Жили вони дуже бідно, і коли Рей закінчив курс середньої школи, батьки навіть не змогли купити йому новий костюм. Парубкові довелося йти на випускний вечір у костюмі свого покійного дядька Лестера, що загинув від рук грабіжників. Дірки від куль на животі і на спині піджака було акуратно заштопано.

Рею Бредбері не вдалося вступити до коледжу. Пізніше, у 1971 році, вийшла його стаття під назвою "Як замість коледжу я закінчив бібліотеки, або Думки підлітка, який побував на місяці в 1932".

У 1956 році Бредбері написав сценарій до фільму Джона Х'юстона "Мобі Дік", який отримав премію" Оскар" та увійшов до класики світового пригодницького кіно.

Про свою "літературну сім'ю" Бредбері писав так: "Жуль Верн був моїм батьком, Уеллс - мудрим дядечком. Едгар Аллан По доводився мені двоюрідним братом; він,як кажан,постійно мешкав у нас на темному горищі. Флеш Гордон і Бак Роджерс–  мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. …Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом у такій сімейці."

Значно вплинула на долю письменника зустріч з Уолтером Бредбері, який підтримав його. Він став першим Рея Бредбері  і запропонував  молодому письменникові об'єднати розрізнені оповідання в один цикл. Рей Бредбері назвав "Марсіанські хроніки" ненавмисним романом.

У1971 році, після четвертої висадки людини  на Місяць, з ініціативи екіпажу "Аполлон-15" на місячну карту нанесли "Кратер Кульбаби". Ця подія присвячена Рею Бредбері - авторові роману "Вино з кульбаб".

"Я почав читати твори Достоєвського, коли мені було 20 років. З його книжок я дізнався, як треба писати романи і розповідати історії. Я читав й інших авторів, але, коли я був молодшим, Достоєвський був головним для мене."

Стосовно цифрових бібліотек. "Оцифрування саме по собі не є розв’язанням проблем, все залежить від того, яке застосування йому знаходять. Якщо це спонукає людей до читання, добре, якщо ні, навіщо воно потрібне? Сам я відмовився оцифрувати мої книжки. Я люблю брати книжку в руки, вдихати її запах, відчувати її, носити з собою. З комп’ютером це неможливо!"

Ще за життя Рей Бредбері вказав місце свого поховання – Вествудське кладовище на заході Лос-Анджелеса. Вибрав письменник і напис на надгробку:"Автор 451-го градуса за Фаренгейтом".

"Смерть – це форма розплати  з космосом за чудову розкіш побути живим".

2.Екскурс до сприйняття твору, ключ до розуміння змісту.

Одного разу в дитинстві, повертаючись із бібліотеки, Рей ішов повз пожежну станцію. Так виник задум роману "451 градус за Фаренгейтом", у якому пожежна служба займалася спаленням книжок. Про цей факт автор написав у передмові до роману. Таку назву було вигадано тому, що, нібито за цієї температури самозаймається папір. Насправді папір самозаймається за температури трохи вищій за 450 градусів за Цельсієм. Бредбері зізнався, що під час вибору назви він консультувався з фахівцем із пожежної служби, який переплутав температурні шкали.

Художній час роману – майбутнє, у якому технічний прогрес може все. Побутові прилади принесли людині дуже багато зручностей, звільнили час, зробили її життя комфортним. Але комп’ютери, телефони, теле-і радіоапаратура не можуть замінити звичайного спілкування між людьми, воно стає проблемою: люди перестають розуміти одне одного. Вони втрачають людські почуття: любов, дружбу,взаємовиручку, стають байдужими до природи, до книг. У цьому світі тепер кожен живе сам по собі.

Такий стан речей підтримується державою, а людьми в ній маніпулюють. Головним ворогом такої держави стають книги, які розповідають про реальне життя. І з ними починають справжнісіньку боротьбу: за наказом влади їх спалюють. А тих, хто їх рятує, переховує оголошують теж ворогами: їх переслідують і знищують!

Таку нещадну боротьбу, за іронією долі, ведуть пожежники, які колись сміливо рятували духовне надбання людства.

3.Словник символів.

Символіка на одязі пожежників теж відображає протиріччя між їхніми минулими і теперішніми обов’язками.

Саламандра – істота, яка може, за повір’ям, існувати в огні,є символом цієї небезпечної праці.

Фенікс – птах(орел), що кожні 500 років, за легендою, відроджується з попелу, є символом рятівних можливостей пожежників.

Отже, кардинальні зміни, які відбуваються в роботі пожежників в майбутньому, підкреслюють жорстокість і цинізм суспільства. Воно є ворогом справжньої духовності.

 9, 12 травня

Тема уроку. Ерік Вольф Сігел. «Історія одного кохання». Розповідь про зворушливе і трагічне кохання студента, сина мільйонера, до дочки бідного італійського емігранта. 

 

14 квітня

Дистанційна робота
Завдання 1
Складіть пазл і запишіть у зошити тему уроку

Завдання 2

Перегляньте експрес-урок про Бернарда Шоу та його п’єсу "Пігмаліон"

Завдання 3.

Прочитайте міф про Пігмаліона

Колись на острові Кіпрі був великий митець Пігмаліон. Жив він самотньо, родини не мав і навіть не думав одружуватись, бо гордував жінками. Дізналася про це богиня кохання Афродіта, розгнівалась і надумала покарати зухвальця.
Єдиною втіхою Пігмаліонові було різьбярство. В довгі години виснажливої праці він був справді щасливий. Якось – і, певне, на те була воля богині! – взявся він різьбити із найкращого мармуру, яким славиться острів Парос, жіночу постать, таку гарну, вродливу, що подібної і на світі немає.
Пігмаліон працював натхненно, невтомно, забуваючи про все на світі. І з кожним днем, що далі він різьбив, що більше зрізав упевненою рукою зайвих скалок із великої мармурової брили, то виразніший ставав обрис прекрасної жінки, наче сама богиня кохання виходила з білого морського шумовиння.
Нарешті сніжно-біла статуя готова. Якої дивної вроди в неї обличчя, яке високе ясне чоло, які очі вимовні! Вона наче жива, здається, зараз милі вуста всміхнуться ласкаво й принадно, а ніжні дівочі руки простягнуться до нього, її творця.
Збентежено дивиться Пігмаліон на свій витвір, і серце йому завмирає від незнаного щастя. О, якби боги вселили в камінь людську душу! Він так прагне цього, так мріє про неймовірне, що, коли обережно торкається пальцями білого пароського мармуру, камінь наче не такий холодний, як завжди. І різьбяр уже сам не може збагнути – чи мармур це, а чи живе тіло?
Митець промовляє ласкаві слова до статуї, обіймає її, цілує. «Як їй, мабуть, незатишно!» – похоплюється він і вкриває коштовними шатами прекрасне тіло. Блискучими самоцвітами, коралями і стрічками прикрашає він дівочу голівку, і шию, і руки, – і все їй личить, усе тільки відтіняє її неземну вроду.
Чи йде куди Пігмаліон – щойно ступне за поріг, як уже рветься душею назад. А повертаючись, завжди приносить своїй красуні дарунки, що їх полюбляють молоді дівчата, – пахучі барвисті квіти, дрібні різноколірні мушлі та прозорі бурштинові кульки – скам’янілі сльози Фаетонових сестер Геліад.
Але ніщо не могло зворушити статуї, вона стояла мовчазна й нерухома, байдужа до прикрас і дарунків.
Настало свято Афродіти. Відзначали його по всій Елладі, а надто на Кіпрі,– адже саме на його землю вперше колись ступила богиня кохання, вийшовши з морського шумовиння, тому і звуть її часто Кіпріда. По всьому острову запалали жертовні вогні, замукали білі телиці з визолоченими рогами – їх дарували прекрасній богині.
А як над жертовником знявся священний дим, Пігмаліон почав палко молитись:
– О могутня Кіпрідо! Тобі все підвладне на світі. То зроби так, щоб моєю дружиною стала… – Пігмаліон знітився, не насмілюючись просто сказати: «та, що я вирізьбив з мармуру». Зітхнувши, він повів далі: – схожа на ту, що я вирізьбив з мармуру.
Проте богиня кохання, яка незрима була на святі, зрозуміла митця й дала йому доброзичливий знак: тричі на жертовнику спалахнув вогонь, і яскраві омахи сяйнули до неба.
Мерщій подався Пігмаліон додому, до своєї мармурової красуні. Схилившись її поцілувати, він раптом відчув, що ніжне личко тепле, теплі і руки, і плечі. Від його дотику твердий мармур м’якшав, як м’якшає бджолиний віск під променями сонця.
Тоді зраділий, збентежений від щастя Пігмаліон схопив своє створіння в обійми і поцілував у теплі вуста. Статуя – ні, не статуя, а жива дівчина – зашарілася й підвела ясні очі.
Незабаром увесь Кіпр відсвяткував весілля Пігмаліона й Галатеї – так стали звати красуню. І, кажуть люди, першим гостем на тому весіллі була золота богиня Кіпріда.

Прочитайте за підручником уривки з п’єси "Пігмаліон"


Для тих, хто не любить читати. Прослухайте переказ п’єси



  9 березня

Дистанційна робота
Завдання 1. Перевіримо знання тексту драми "Пігмаліон"







Завдання.
Складіть пазл і запишіть тему уроку

Завдання

Опрцюйте матеріал, запишіть у зошити формули перетворення квіткарки на леді.

П'єса Б.Шоу - шедевр того проблемного інтелектуального театру, який він прагнув створити. Усе в ній парадоксальне, полемічне, загострене, дає подвійне значення. «Провокуюча» спрямованість п'єси виявляється вже в тому, що її сюжетна лінія є іронічною, а подекуди пародійною «модернізацією» давньогрецького міфу про Пігмаліона і Галатею. Шоу невипадково обрав для перетворення Галатеї область фонетики - він сам був великим шанувальником цієї науки і ревно стежив за чистотою англійської мови.

Професор фонетики Хіггінс, який у драмі Шоу виступає своєрідним Пігмаліоном, укладає парі з полковником Пікерінгом, що він проведе науковий експеримент - за кілька місяців навчить вуличну торговку квітами Лайзу Дулитл правильній вимові і зробить так, щоб «її з успіхом могли прийняти за герцогиню». 

Шоу описує її наступним чином: «Її ніяк не можна назвати привабливою. Їй років вісімнадцять-двадцять, не більше. На ній чорний солом'яний капелюх, що дуже постраждав на своєму віку від лондонської пилу і кіптяви і навряд чи знайомий зі щіткою. Волосся її якогось мишачого кольору, який не зустрічається в природі: тут явно необхідні вода і мило. Поруділе чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін; з-під нього видна коричнева спідниця і полотняний фартух. Башмаки, видно, також знали кращі дні. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд з дамами рішуче здається замазурою. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати кращого; крім того, помітно, що вона потребує послуг дантиста.» Дуже бідна, працьовита, невтомна, прагне мати гарний вигляд, але не має для цього ні коштів, ні вміння, ні смаку.

Мова Лайзи:

«Куди преш, Фредді! Візьми очі в руки! »

«Хіба це справа? Розкидав у бідної всі квіти і змився, як миленький! »

«... у мене знайдеться здачі».

Чи не турбуйтеся, Кептен, купіть краще квіточку у бідної дівчини

«Ні расстрайвтісь, Кептен; купити луччі квіточку у бідні дівчата »

У-у-ааааа-у! (1дія)

Професор Хіггінс характеризує її мову як «потворні і жалюгідні звуки».

Лайза бажає брати уроки:

«Фу-ти ну-ти, які ми горді! Подумаєш велика птиця - вчитель! »

«Нема чого обзивати мене опудалом, раз я бажаю платити як всяка леді».

«Досить вам дурня валяти».

«Зовсім я не брудна: я милася, перед тим, як йти сюди, - так, і лице мила і руки!»

«Я не яка-небудь, я чесна дівчина, а вашого брата я наскрізь бачу».

«Подумаєш, потрібна мені ваша цукерка! Просто я добре вихована і знаю, що виймати з рота некрасиво ». (2 дія)

Спосіб вираження думки = стиль поведінки

       Мова Лайзи до зустрічі з Хіггінсом - характерний приклад мови представниці нижчого класу, її мова далека від літературної норми.

        З наведених прикладів видно, що Еліза не тільки робить помилки у вимові, вживає просторіччя або використовує неправильні граматичні структури, а й висловлює думки дуже плутано. Це не може не впливати на стиль поведінки.

        Основна риса поведінки Лайзи - розв'язність, невміння вести себе.

У ході п'єси Лайзи перетворюється. Хіггінс навчає її великосвітської вимові; у Пікерінга, бездоганного джентльмена, вона запозичує світські манери. Одночасно, і несподівано для Хіггінса, вона набуває почуття власної гідності.

Мова Лайзи після занять з професором Хіггінсом

Прийом у місіс Хіггінс:

        Ідеальна фонетика. Еліза говорить «приємним, музичним голосом, з педантичною ретельністю вимовляючи слова» (авторська ремарка), проте, виразу «укокошили стару», «померти», «сперли», «цього джину собі в глотку перелив» не відповідають стилю світського спілкування.

Однієї фонетики для статусу леді недостатньо, потрібно засвоїти нову граматику і новий словник + нову культуру, новий стиль поведінки.

Удосконалення Елізи:

«... Крім тих речей, яким всякий може навчитися, - вміння добре одягатися, правильно говорити, і все таке - леді відрізняється від квіткарки не тим, як вона себе тримає, а як з нею тримають.»

«Але саме від вас я навчилася хорошим манерам, адже це і відрізняє леді від вуличної дівчини, чи не так?» (5 дей-е)

Зовнішнє перетворення = внутрішнє перетворення. Мова Е. не просто правильна з погляду фонетики, граматики і лексики, це мова витриманого, впевненої людини, який здатний міркувати розсудливо, може відстояти свою точку зору.

Перетворення в справжню леді

У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки...

Форма + зміст = правильна мова

Новий стиль поведінки (як леді себе тримає) + звернення (як з нею себе тримають) = бездоганні манери

правильна мова + бездоганні манери = справжня леді

  21 квітня

Дистанційна робота
Написати контрольний твір (твір-фанфік) на одну із запропонованих тем

1. Життя Нори Хельмер після того, як вона покинула чоловіка
2. "Нове життя" Лайзи Дулитл
3. Вони зустрілися ...

Коментар до третьої теми: Подумайте, про що могли б розповісти одна одній Нора і Лайза, якби зустрілися

Контрольні твори пишемо на подвійних аркушах у лінійку і передаємо в школу до 15 квітня

07 квітня

Дистанційна робота
Завдання 1. Складіть пазл і запишіть у зошити тему уроку

Завдання 2. Актуалізація опорних знань. Виконайте вправу Learning Apps, ключове слово, яке ви отримаєте, запишіть у зошити

Бажаєте переглятути фільм за твором Г. Ібсена? Тоді тисніть ТУТ

Виконайте тестові завдання і натисніть кнопку "Відправити"